Эээ, айда послушать, ну мож и почитать нах про мою историю,
братаны! Как я купил
свои закладки,
дорогие таблетки, и забыл про этот
уебанский стресс и тревогу! Короче, сижу я в своей квартирке,
тишка футболка пахнет пивом,
вайб ниже плинтуса, и думаю, надо что-то сделать с этой жизнью. Ну а как по-другому избавиться от всех этих проблем, если не
на взводе подняться с
аптечкой?
Очень хотелось на
светлую сторону наркотиков. Знаю, что это дерьмо,
отломаться всухую, пройти ломки без лекарств, но я просто уже замучен этим
пиздецом! Решил позвонить своему дружку, Димону. Парень, который всегда в курсе, где брать кайф. Он сказал, что у него есть связь, которая разбирает
фенамин и
всякое говно с трипами. Меня зацепило, и я сказал ему, что мне нужна закладка, чтоб откинуться и забыть обо всем.
Через пару часов Димон привез мне этот сокровище. И говорит мне: "Тебе повезло, дружище! Это
настоящая бомба, почувствуешь себя так, будто ты на
крутом трипе, а жизнь так мимимишная".
И я, как тот
наркоманский гопник, качнулся на эту историю. Взял свою аптечку, туда ткнул это
волшебство, закурил и вдыхал всю эту
уебанскую хрень. Смотрю,
вайб на высоте, ничего необычного. Думаю, может я далеко не дошел, и решил добавить еще. Уже через пару минут вижу, как все стало прекрасным, как будто я в
цветном мире.
Я просто плавал в своих
чертовых иллюзиях, и
был на седьмом небе! Чувствовал себя
королем жизни! Стресс и тревога просто исчезли,
уступив место блаженству и безмятежности. Это был настоящий бит для моей души, и я решил, что мне нужно больше этой хрени!
Так я купил долгожданный кодеин и открыл для себя новую жизнь. Все эти проблемы и заботы стали малыми и незначительными. Я просто хотел наслаждаться каждым моментом, пока это было возможно.
Братаны, вы не представляете, как это было круто!
Но, к сожалению, все хорошее рано или поздно заканчивается. Терпенье это дар, которого у меня явно не было. Я понял, что это уже не вдохновляет меня, и
я погружался все глубже в бездну. Стало страшно, мне даже показалось, что со мной начало что-то не так происходить.
Слышал я про лечение и решил попробовать.
Но отказаться от этой херни было тяжело. Тело требовало дозу, а моя душа плакала, противореча себе. На первые несколько дней было тяжело –
сука ломало всухую. Но все эти усилия были напрасны, пока я не нашел поддержку у своих близких.
Друзья и семья, они стали моими опорами в этой борьбе со своими демонами. Честно говоря, сначала не верил, что это может сработать. Но остался трезвым в течение года!
Не говорю, что все сразу у меня стало отлично. До сих пор иногда чувствую сильное желание вернуться к прошлому, но я сражаюсь с этим. И теперь моя жизнь налаживается.
Всем советую не совершать моих ошибок. Я прожил чертовски трудную жизнь, но сейчас понимаю, что это были только ложные надежды и короткое удовлетворение. Жизнь дает шансы, и надо уметь их использовать, не сворачивая на кривой путь наркотиков.
В итоге, дорогие мои, лучше страдать от проблем и решать их головой, чем нарушать свою судьбу и здоровье. Стресс и тревога должны быть победимы, и нет ничего лучше, чем почувствовать это собственной кожей. И помните, сердце нашей жизни – это любовь и поддержка окружающих, а не проклятый кодеин.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!